Омоніми (від гр. homos — однаковий і onyma — ім'я) — це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням. Напр.: кран водогінний і кран будівельний, метелиця — «заметіль, хуртовина» і метелиця — «народний танець», лимонка — «сорт груші» і лимонка — «ручна фаната», кава — «напій; тропічне дерево, насіння цього дерева» і кава — діалектний синонім слова галка. У лексикології розрізняють омоніми лексичні, морфологічні, словотворчі, синтаксичні.
Лексичні омоніми — це слова різні за значенням і однакові за звучанням. До наведених прикладів можна додати: блок — «пристрій для підіймання вантажів» і блок — «союз, об'єднання», клепати — «загострювати (косу, ніж)» і клепати — «зводити наклеп». Лексичні омоніми бувають повні й неповні. Повні лексичні омоніми— це слова, що належать до однієї частини мови і збігаються в звучанні у всій системі форм. Наприклад, слово лимонка — «груша» і слово лимонка — «ручна граната» є омонімічними в усіх відмінках і в обох числах. Такого типу омонімів найбільше серед іменників та дієслів: займатися — «спалахувати» і займатися — «робити щось», курити — «порошити» і курити — «палити», точити — «гострити» («Сніг не скрипів під ногами, а вищав, наче об нього мечі точили».— Г. Тютюнник), точити — «проїдати, гризти» («Повсюди чад, а ворог лютий Пекельні бенкети справля, Гнітить скрізь сили неокуті і точить мозок, наче тля!» — М. Старицький) і точити — «цідити» («Тут з діда-прадіда, із віку в вік Збирали мед, з беріз точили сік».— І. Нехода). До неповних лексичних омонімівналежать слова, що збігаються в звучанні тільки в частині форм. Напр.: слово кадри — «особовий склад (установи, військової частини)» і слово кадри — «сцени, епізоди з кінофільму» збігаються лише тоді, коли друге слово вжите у множині, бо перше її не має; у дієслів пасти і попадати омонімічні лише форми доконаного виду — попасти, а в дієслів прати і запирати омонімічною є форма відпирати.
Синтаксичні омоніми— звукові комплекси, один з яких є словом, а другий словосполученням, напр.: потри — по три, добою — до бою, сонце — сон це, цеглина — це глина.
Словотворчими омонімамиє однакові звукові комплекси, що виникають при творенні похідних від різних за звучанням слів, напр.: кормовий від кормá і кормовий від корм, засипати від спати і засипати від сипати.
Морфологічні омоніми — це однакові звукові комплекси, що утворюються при відмінюванні та дієвідмінюванні: молодій — наказовий спосіб дієслова молодіти і молодій — форма давального відмінка однини прикметника молодий у жіночому роді. Морфологічним явищем є також омонімія кореневих та інших морфем: антропоїд — «людиноподібна мавпа», колоїд — «речовина, що не кристалізується», ромбоїд — «ромбоподібний» (тут друга частина слів походить від гр. eidos — вид), у словах буквоїд, короїд другий компонент пов'язаний зі словом їсти.
Зовні омонімія подібна до багатозначності (полісемії). Але це лише зовнішнє враження. Порівняймо кілька омонімічних слів і багатозначне слово. Стан — «тулуб людини, торс, талія» («Чорні, карі очі, І високий стан козачий, І гнучкий дівочий». — Т. Шевченко); стан — «стоянка, табір, місце тимчасового розташування» («До самого смерку бились козаки та пани на герцях. І тільки чорна ніч розвела ворогів по обидва боки... Козаки повернулись до свого стану».— І. Нечуй-Левицький); стан — «обставини, умови; ситуація» («Економічний стан українського селянства в Галичині цілком не змінився після 1848 року».— П.Козланюк); стан — «машина або система машин для обробки металу під тиском» (трубопрокатний стан); стан — «соціальна група людей» («Я хочу Марцію прийняти гідно, як то належить станові її і родові».— Леся Українка). Красуватися — «вабити зір, виділятися красою» («Між горами старий Дніпро, Неначе в молоці дитина, Красується, любується На всю Україну». — Т. Шевченко); «бути на видному місці» («На зеленій, мов гриб, хатині... яскраво красувалася вивіска».— П. Козланюк); пишатися («А вона так і пострілює на всіх своїми блискучими, як вишня в росі, очима, не всидить на місці, сміється, красується...» — О. Гончар); «покриватися цвітом — переважно про злакові рослини» («Жито вже красувалось. Жовті палички цвіту тихо гойдалися вздовж колосків».— М. Коцюбинський). Кілька омонімічних слів стан на сучасному рівні не мають значеннєвої спільності, а у випадку багатозначного слова красуватися кожне переносне значення так чи інакше пов'язане з первинним «виділятися красою, вабити зір». Отже, багатозначність — це тотожність слова при наявності в нього двох або більшої кількості виразно відмінних значень, а омонімія — зовнішній збіг за звуковою оболонкою різних слів. При багатозначності зв'язок може грунтуватися на схожості предметів, названих одним словом, на суміжності, на співвідношенні «частина — ціле». Іти — про людину, потяг, лист, годинник, справу, іспити, переговори тощо; значення різні, але всі вони зводяться до основного — «рухатися» (пор. летіти — про птахів, коней, роки). Якоюсь мірою допомагає розмежувати омонімію й полісемію підставляння антонімів та творення похідних слів. Напр., гучний у словосполученнях гучні струни, гучний голос, гучна вечірка, гучна мова скрізь можна замінити на тихий. Отже, це багатозначне слово. Різні слова (омоніми) по-різному творять похідні. Напр.: клас — «суспільна група» (класовий) і клас — «навчальна кімната» (класний); термін — «проміжок часу» (терміновий, терміновість, надтерміновий) і термін — «слово, яке точно визначає поняття в галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя» (термінований, термінування). Але ці критерії не можна визнати вичерпними, тому основним мірилом розрізнення багатозначності й омонімії є зміст слова, співвіднесеність його з дійсністю, наявність внутрішнього семантичного зв'язку.
З погляду морфологічної будови в українській мові виділяються дві групи лексичних омонімів: непохідні (кореневі) та похідні. Кореневих найбільше серед іменників, значно менше серед дієслів та інших частин мови: в'язь — «утворення плоду» і в'язь — «вид риби», лава — «ряд людей», лава — «пристосування для сидіння», лава — «вулканічна маса», лава — «вибій у шахті». Похідні виникли в процесі творення нових слів або внаслідок розвитку фонетичної системи мови: зважуватися — «визначати свою вагу» і зважуватися — «насмілюватися»; вити — «з'єднувати, сплітати» і вити — «видавати жалібні звуки, голосно стогнати». Різновидами неповних лексичних омонімів є омофони, омоформи й омографи.
Омофони — слова, що мають однакове звучання, але різні за значенням і графічним зображенням: греби — гриби, кленок — клинок, сеньйор — синьйор, віла — вілла, Вікторія — вікторія, Роман —роман, Поліщук — поліщук і под. В українській мові омофони не становлять великої й різноманітної за способом творення слів групи. Це зумовлено особливостями фонетичної системи української мови — відсутність редукції голосних, неоглушення дзвінких приголосних у кінці слова та складу. Пор.: рос. плод — плот, вести — везти, лук — луг, бочок — бачок, разредить — разрядить.
Омоформи — слова, що мають однаковий звуковий склад лише в певній граматичній формі: поле — поле, мати — мати, діти — діти, дати — дати, клич — клич, ніс — ніс, весь (означальний займенник) — весь (заст. «село»), три — три. Цей розряд лексики в українській мові є лексико-граматичною категорією, бо омоформи трапляються в межах однієї частини мови рідко: вити — вити.
Омографи — слова, що збігаються в написанні, але різняться вимовою, зокрема наголосом. Тобто це явище суто граматичного збігу: áтлас— «збірка географічних карт» — атлáс — «блискуча шовкова тканина», íрис (бот.) «півники» — ірúс «цукерки». Більшість омографів є лексико-граматичним явищем: гóри — горú, óбід — обíд, рáдій — радíй, стрíла — стрілá, мáла — малá, нáсип — насúп.
ШЛЯХИ ВИНИКНЕННЯ ОМОНІМІВ
Одним із шляхів виникнення омонімів є збіг звукового складу питомих та запозичених слів: як (прислівник) і як — «велика рогата тварина» (з тибетської), мул — «відклади на дні водойм» і мул — «свійська тварина» (лат.), клуб — «рухома маса у вигляді кулі» і клуб — «громадська організація, місце розваг, культурний заклад» (англ.). Омоніми з'являються також при збігові звукового складу слів, запозичених із різних мов: кок — «вид зачіски» (фр.) і кок — «кухар на судні» (гол.), бар — «одиниця тиску» (гр.) і бар — «невеликий ресторан» (англ.), метр — «одиниця довжини, віршовий розмір» (гр.) і метр — «учитель, вихователь; шаноблива назва людини» (фр.). Сюди ж можна віднести запозичення з будь-якої мови, що в українській мові набувають омонімічних стосунків: кулон — «жіноча прикраса» (фр. coulant) і кулон — «одиниця виміру кількості електрики» (фр. coulomb). У французькій мові ці слова не є омонімами, бо розрізняються за якістю голосних.
Чимало омонімів виникає на рідному ґрунті. Одні з'являються внаслідок творення нових слів: обпилювати від пил і від пиляти, злити від зло і від лити; інші є результатом історичних змін у фонетичній системі мови: ніс від др. носъ і від др. неслъ. Важливим джерелом поповнення класу омонімів є дальший розвиток багатозначності, що призводить до втрати зв'язків між різними значеннями колись єдиного слова: порох — «пил» і порох — «вибухова речовина» (перша назва основна друга виникла за зовнішньою подібністю); лист (рослини) і лист — «послання» — в українській мові тут випала проміжна ланка (аркуш), перенесення назви відбулося за суміжністю. Слід зазначити, що в мовах є тенденція до усунення надмірної омонімії. Наприклад, від слова ліки вживається дієслово лікувати, а не лічити, бо лічити використовується в значенні «рахувати». Річний від ріка, річка витіснено словом річковий, оскільки річний є прикметником від рік.
МІЖМОВНА ОМОНІМІЯ
У різних мовах існують однакові звукові комплекси, що мають відмінне значення. Явище міжмовної омонімії властиве не тільки близькоспорідненим, а й досить віддаленим щодо походження мовам. Так, майже омонімічними є лат. bis — «двічі» та укр. біс — «диявол, сатана».
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
