|
ОРФОЕПІЯ
Орфоепічні норми української літературної мови
У розділі «Фонетика» вимова звуків описана з погляду орфоепічних норм сучасної української літературної мови. Тут вдамося лише до переліку загальних, властивих нормованій артикуляційній базі артикуляційних характеристик, які лежать в основі творення орфоепічних норм.
1. Повноголосся, непоширеність явища якісної й кількісної редукції голосних звуків у ненаголошеній позиції.
2. Помітна тенденція до підвищення і просунення вперед артикуляції більшості голосних звуків у ненаголошеній позиції.
3. Відкрита вимова звука [е].
4. Передня й висока артикуляція звука [и] порівняно з російським звуком [ы] — середнього ряду.
5. Глибока, заднього ряду вимова звука [а] порівняно з російським [а] — середнього ряду.
6. Наявність губно-губної вимови звука [ў], глоткової вимови звуків [г], [г’] м'якої вимови звука [ц'], африкат [ ͡дз], [ ͡дз´], [͡дж], [͡дж’] на відміну від російської артикуляційної бази.
7. Поширеність асимілятивних процесів за м'якістю, способом і місцем творення, дзвінкістю в групах приголосних.
8. Відсутність явища асиміляції за глухістю в групах приголосних. Недопустимість оглушення приголосних у кінці слів.
9. Напівм'яка вимова губних, шиплячих та задньоязикових і глоткового звуків.
10. Наявність вільного рухомого наголосу в словах.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів,
В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
| 
