Прийменник — дуже давня частина мови. Відомості про нього зустрічаємо ще в кінці II ст. до н. е. Назва прийменник означає слово, що стоїть при імені.
Це службова частина мови, яка разом з непрямими відмінками оформляє залежність одного повнозначного слова від іншого в словосполученні чи реченні й тим самим виражає відношення тих предметів, дій, станів чи ознак, які передаються цими словами. Відношення передаються як залежність керованих відмінкових форм іменників, займенників, субстантивованих прикметників або числівників від керуючих дієслів, іменників, прикметників, займенників, числівників, прислівників; зв'язковою ланкою між ними виступає прийменник. Напр.: сиджу за столом, ваза для квітів, близький до істини, піднятий на поверхню, кожний із студентів, п'ятеро з них, далеко від хати.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
