Відокремлення — це виділення одного із членів речення (як одиничного, так і з пояснювальними словами) за допомогою інтонації з метою надання йому певної синтаксичної самостійності. Інтонаційне членування речення з відокремленим членом (паузи, фразовий наголос, тон і темп мовлення) залежить від змісту повідомлення, стилю мовлення, емоційно-експресивного забарвлення. Так, наприклад, для нехудожніх стилів (офіційно-ділового, наукового, окремих жанрів публіцистичного) відокремлення — це переважно прийом оформлення довідкових, уточнювальних повідомлень, засіб виявлення основного і другорядного в реченні. У художньому стилі відокремлення допомагає створити художній образ, подати оцінку описуваного явища, буває засобом організації розповіді. Наприклад, у реченні: «Серед сортів огірків овочівники віддають перевагу тим, які виводять за межами України, зокрема болгарській "левині"» (газ.) виділенно засобом відокремлення (на письмі - інтонацією) поширену прикладку зокрема болгарській «левині», якою повідомляється точна назва того сорту огірків, що йому надають перевагу овочівники. У реченні: «Але це прояснення схоже на осінній день, коли з димчатої хмарної проріхи прогляне якась пляма, схожа на сонце» (М.Стельмах) виділене поширене означення схожа на сонце, яким автор, порівнюючи пляму з сонцем, створює художній образ прояснення.
Відокремленими бувають другорядні члени, яким властивий відтінок додаткового повідомлення, що доповнює основний зміст речення, виражений головними членами. Тому відокремлений другорядний член речення змістовно й граматично залежить від двох членів речення: безпосередньо — від того слова, до якого відноситься, опосередковано — від присудка або підмета речення.
Відокремлення бувають напівпредикативні і пояснювальні. Наприклад, у реченні: «Підтягнувши щит ближче до світла, Ігор провів по ньому рукою» (Ю.Щербак) відокремлена поширена обставина підтягнувши щит ближче до світла виконує напівпредикативну функцію. Вона формально (граматично) залежить від дієслова-присудка провів (провів як? — підтягнувши щит ближче до світла). За змістом це відокремлення залежить також від підмета — іменника Ігор, називає його процесуальну ознаку, додаткову до тієї, що виражена дієсловом-присудком. Такою додатковою процесуальною ознакою в цьому реченні є часовий план двох дій — другорядної, вираженої основним словом відокремлення дієприслівником підтягнувши, яка передує дії основній, вираженій дієсловом-присудком провів. Таке відокремлення не залежить від місця відокремлюваного члена в реченні.
Пояснювальне відокремлення завжди постпозитивне стосовно того слова, до якого відноситься. Воно уточнює, конкретизує, пояснює той член речення, від якого залежить, подає додаткову інформацію про нього. Наприклад, у реченні «Біля берега озера, при самій воді, синіли квітки Петрових батогів» (газ.) відокремлена обставина при самій воді уточнює попередню обставину місця біля берега озера.
Відокремлення — це синтаксична категорія на рівні речення. Воно ускладнює предикативне ядро речення. Існуючи в складі речення, відокремлення має відносну змістову самостійність, співвідносну з підрядним реченням або присудком основного речення: пор.: «Вже є велика комплексна програма, яка містить створення школи-інтернату для дітей, потерпілих від чорнобильської катастрофи» (газ.) — «Вже є велика комплексна програма, яка містить створення школи-інтернату для дітей, що потерпіли від чорнобильської катастрофи»; «Лісова, у хвої земля, лоскочучи підошви ніг, пружинила під кроками» (А. Колісниченко) — «Лісова, у хвої земля лоскотала підошви ніг, пружинила під кроками».
Основна умова відокремлення — комунікативно-змістова. Відокремлення підсилює комунікативне спрямування повідомлення, сприяє виділенню в ньому основного й другорядного, збільшує інформативність, робить його стислішим і компактнішим. Відокремленню сприяє наявність пояснювальних слів і порушення усталеного порядку слів (інверсія).
Відокремлення бувають обов'язкові, зумовлені структурними та іншими особливостями речення, і факультитивні, залежні від волі автора. Факультативні відокремлення широко представлені в художніх текстах, де вони іноді трапляються в несподіваних варіантах, які важко підвести під загальноприйняті правила: «І таки, на його гроші, купив сиву кобилу» (М.Стельмах); «Не тягнуло на сон і тих, хто мав отримати землю, не спали й ті, які мали позбутись частини своїх, правдою і кривдою, добутих урочищ» (М. Стельмах).
Залежно від морфологічної належності основного слова відокремлення виділяються звороти прикметникові, дієприкметникові, дієприслівникові, субстантивні (іменникові) та прислівникові. За синтаксичною функцією вони поділяються на три групи: відокремлені означення, відокремлені обставини і відокремлені додатки.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
