Меню сайту
Категорії розділу
СУЛМ [170]
Статті з підручника "Сучасна українська літературна мова"
Практикум [44]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0



Форма входу
Головна » Статті » Мова » СУЛМ

Склад лексики сучасної української мови за походженням
ЛЕКСИКОЛОГІЯ

Склад лексики сучасної української мови за походженням

Лексика кожної мови складається в процесі її тривалого історичного розвитку. Тобто українська лексика, як і мова в цілому, тісно пов'язана з історією українського народу. Лексика сучасної української мови за походженням неоднорідна. Близько 90 відсотків становлять успадковані слова, тобто такі, що ведуть свій початок з індоєвропейської мовної єдності; слова, що виникли в спільнослов'янський період; слова, спільні для східнослов'янських мов; відтак лексика, що з'явилася на українському ґрунті за час самостійного існування української мови. Решта лексичного складу (приблизно 10 відсотків) — слова, запозичені з інших мов.

Розглянемо детальніше успадковані та запозичені складники української лексики. Найдавнішим шаром успадкованої (корінної) лексики є слова, що сягають індоєвропейської мовної спільності. Вони збереглися в багатьох індоєвропейських мовах, зазнавши, безперечно, різних фонетичних, словотвірних, семантичних та інших змін. Насамперед це назви спорідненості та свояцтва (тут індоєвропейська основа або лише індоєвропейський корінь, а основа праслов'янська): мати (пор. індоєвропейське māter, давньоіндійське matár, гр. mētēr, лат. māter, вірм. mair, нововерхньонімецьке Mutter, латис. mâte— «мати», лит. móte— «жінка, дружина»), син, сестра, брат, жінка, дочка. Назви частин тіла: око (лат. oculus), ніс (лат. nasus), серце (гр. kardia, індоєвропейське k’rd). Назви тварин (олень, свиня, журавель), рослин (дерево, дуб), назви інших предметів, явищ, процесів, дій: дім, сонце, небо, стояти, видіти тощо.

Після розпаду індоєвропейської мовної єдності на основі її діалектних угруповань виникли й інші мовні єдності, що стали базою сучасних індоєвропейських мовних груп — слов'янської, балтійської, германської, романської й інших. Певний час існувала балто-слов'янська мовна єдність, свідченням чого є лексична, а подекуди й граматична схожість литовської й латиської мов із слов'янськими. Наприклад, латис. diens — «день», bez (прийменник «без»), закінчення в родовому відмінку однини іменників чоловічого роду і под.

Другий шар успадкованих слів — спільнослов'янська лексика. Тут виділяються ті самі тематичні групи, що й серед лексики індоєвропейського походження: чоловік (українська мова в цьому слові має семантичний неологізм у порівнянні з рештою слов'янських мов), тіло, чоло; дума, горе, гнів; віл, ведмідь, кінь, пес, соловей, жук; пшениця, трава, сад, долина, іскра, буря; кузня, обора, стайня; каша, кисіль; гуддя, свідок, сторож; добрий, хитрий, більшість числівників і займенників, дієслова читати, боліти, молотити тощо. На спільнослов'янському ґрунті з'явилось особливо багато слів, що позначають абстрактні поняття: диво, відвага, гріх, душа, кара, користь, лад, ласка, правда, кривда, радість, пам'ять, честь. Інколи ці слова щодо значення не є тотожними в усіх слов'янських мовах. Напр.: укр. користь і рос. корысть, укр. дума і болг. дума — «слово».

Виникнення третьої групи успадкованої лексики — східнослов'янської — пов'язане з розвитком суспільного й економічного життя східних слов'ян, з дальшим розвитком культури, науки, мистецтва, з глибшим пізнанням людиною об'єктивної дійсності. Сюди належать такі слова: батько (білор. бацька, рос. діалектне батька), племінник, падчерка, білка, собака, жайворонок, снігур, щавель, молочай, урожай, озимина, сінокіс, мішок, коромисло, дешевий, сизий, куций, верткий; числівники сорок, дев'яносто (пор. czterdzieści, dziewięćdziesiąt). З огляду на те, що числівник дев'ятдесят був у староукраїнській мові, добре зберігся в сучасних діалектах, має відповідники в інших слов'янських мовах, він може вживатися в літературній мові не тільки не рідше, а й частіше, ніж дев'яносто. Отже, спільносхіднослов'янська лексика представлена в українській, російській та білоруській мовах чималою кількістю слів. Є такі слова, що збереглися не в усіх східнослов'янських мовах. Так, укр. білка, рос. белка, але білор. вавёрка, укр. митник, білор. мытнік, але рос. таможенник.

До власне української лексики належать слова, що виникли на українському ґрунті. Специфічно українська лексика простежується вже в окремих пам'ятках давньоруської писемності. За обсягом та семантико-стилістичною структурою власне українська лексика є найпоширенішим та найрізноманітнішим шаром корінної лексики нашої мови. Цією лексикою українська мова відрізняється на словесному рівні від інших слов'янських мов.
Тут маються на увазі не тільки слова на взірець бентежити, віхола, вовтузитися, вщухати, вщерть, гарний, глузд, глузувати, гребувати, достеменний, дошкуляти, загалом, зайвий, корж, кучерявий, линути, людина, майоріти, мрія, нидіти, нісенітниця, плекати, ремствувати, сахатися, скеля, суниці, твань, хист, смуга, жовтень, козацтво, височінь, гопак, хурделиця й сила інших, яких немає в решті слов'янських мов. Сюди належать також слова, витворені українською мовою від спільних з іншими слов'янськими мовами коренів та основ, наприклад, утворення від кореня крут-, наявного в усіх слов'янських мовах: крутити — крутанина, крутень, кручанка, крутіж, крутій, крутько, крутивус, крутоголов, крутоголовчики (рослина), крутоберегий, круторогий, крутобокий, крутоярий, закрут, закрутка та ін. Згадаймо ще одну ділянку іменного словотвору, де, як зазнача Л. Булаховський, українська мова виступає з особливо виразними рисами своєї індивідуальності,— численні й різноманітні прислівники: осторонь, збіса, наздогад, слідком, біжком, вистрибом, притьмом, нишком, назирцем, бігцем, миттю, ницьма, крадькома, навпростець, наввипередки, навпомацки, завбільшки, завширшки, сторчака, косяка, знестяму, взагалі, навкидя, обмаль, горілиць, віч-на-віч, удосвіта, надвечір, заздалегідь, торік, позаторік, вряди-годи й інші. Слово трамвай запозичене з англійської мови, а суфіксальне утворення від нього трамвайник власне українське, бо в інших мовах такого слова немає. Отже, в складі корінної української лексики найчисленніші слова, що виникли на основі власних словотвірних засобів.

Крім успадкованих слів, у лексичному складі кожної мови певне місце посідає лексика, запозичена з інших мов. Запозичення є скрізь, бо жоден народ не живе відокремлено від інших народів. Засвоювання слів з інших мов є одним із шляхів збагачення лексичного складу. Лексика іншомовного походження в сучасній українській мові становить, як уже зазначалося, приблизно 10 відсотків. Розрізняють запозичання лексичне, словотвірне, морфологічне, семантичне, а також калькування. Лексичне запозичання — засвоєння з інших мов слів: горизонт (гр.), феодал (лат.), журнал (фр.); словотвірне запозичання — засвоєння іншомовних словотворчих елементів — суфіксів або префіксів: побутовизм, яровизація, комишит, сінаж; архімудрий, контрзахід; морфологічне (морфемне) запозичання — один із компонентів складного слова питомий, а другий запозичений: склографія, світлометрія, телебачення; семантичне запозичання — поява в українському слові або вислові нового значення під впливом аналогічного процесу в слові або вислові іншої мови. Наприклад, до первісного значення в слові блискучий «осяйний» (Сонце обдало землю блискучим промінням) додалося друге, переносне значення «надзвичайний, видатний» (блискучий талант) під впливом фр. brillant, яке має обидва значення. Так само слово лев — «хижий звір родини котячих» і «світський франт, підкорювач жіночих сердець», під впливом фр. lion; у слові супутник (як і в білор. спадарожнік) — «той, хто йде поруч» нові значення «місто-супутник; пристрій для дослідження космосу» з'явилися під впливом російського спутник. Калькування — копіювання структури іншомовного слова засобами рідної мови: поступ за зразком лат. progressus — «рух уперед», багатозначність — гр. polysemia, поверх — фр. étage, півострів — нім. Nalbinsel; з рос. прораб, судьбоносный, ледокол, луноход скальковано українські виконроб, доленосний, криголам, місяцехід. Вислів медовий місяць є калькою фр. la lune de miel.

Іншомовні слова, вислови, фразеологізми та інші елементи входили і входять у систему української лексики протягом усієї історії мови в зв'язку з економічними, географічними, політичними, культурними контактами українського народу з іншими народами.

Старослов'янізми — слова, що прийшли зі старослов'янської мови. Старослов'янська мова сформувалася в IX ст. на основі македонського діалекту староболгарської мови. Використання старослов'янської мови східними слов'янами пов'язане із прийняттям християнства в Київській Русі. Старослов'янізми мають свої характерні ознаки: сполучення -ра-, -ре, -ла-, -ле-, що відповідають східнослов'янським -оро-, -ере-, -оло-: храм (хороми), прах (порох), древо (дерево), глас (голос), злато (золото), шлем (шолом); сполучення ра на початку слова на місці східнослов'янського ро: раб (робота); початковий є замість східнослов'янського о: єдиний (один), характерний і для запозичень із грецької, що прийшли в українську мову через старослов'янське посередництво: єлей (олія); іменникові суфікси -знь, -тель, -ство, -иня: приязнь, учитель, багатство, гординя; префікси воз-, пред-, со-: возвеличити, воздвигнути, предтеча, соратник; компонент благо- в утвореннях типу благовісний, благодатний, благословенний та ін.

Деякі старослов'янські слова увійшли в українську мову як нейтральні, вони поширені в усіх чи майже в усіх її функціональних стилях: область, плащ, єдиний, гласність, глава, вождь. Проте таких слів небагато, особливо в порівнянні української мови з російською, на яку старослов'янська мова справила значно більший вплив. Пор.: владеть — володіти, враг — ворог, главньїй — головний, плен — полон, храбрый — хоробрий, здравоохранение — охорона здоров'я, Млечный Путь — Молочний Шлях і под. Здебільшого старослов'янізми використовуються в українській мові з певною стилістичною настановою — для надання мовленню урочистого, патетичного звучання або (в поєднанні з просторічною, побутовою, згрубілою лексикою) для створення гумористичних, сатиричних, іронічних ефектів. Порівняймо два приклади: «Благословенна в болях ран Степів широчина бездонна, Що, як зелений океан, Тече круг білого Херсона, Що свій дівочий гнучий стан До дніпрового тулить лона» (М. Рильський) і «У нас же й світа, як на те — Одна Сибір неісходима, А тюрм, а люду!.. Що й лічить! Од молдованина до фіна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує!» (Т.Шевченко).

Лексична взаємодія української мови з іншими слов'янськими має багатовікову історію. Спільність походження слов'янських мов, тісні господарські, політичні та культурні зв'язки зумовлювали активні процеси взаємовпливу слов'янських народів та їхніх мов. З російської мови в українську ввійшли слова, що відображають різні поняття з галузі адміністративного, військового, економічного життя, з галузі політики, науки й техніки: чиновник, піхота, завод, рудник, указ, декабрист, кадет, ударник, чекіст, болт, затвор тощо. Досить поширене було калькування російських слів: вантажообіг (грузооборот), гучномовець (громкоговоритель), виконком (исполком), держплан (госплан), радіомовлення (радиовещание), зокрема калькування семантичне: мережа — «риболовне знаряддя; сукупність шляхів, закладів тощо», навантаження — «робота, зайнятість; доручення, пов'язане з громадською роботою», де другі значення з'явилися під впливом наявності їх у російських словах сеть і нагрузка. Є в українській мові запозичення з білоруської мови (дьоготь, бадьорий), з польської (ґудзик, стодола, ковадло, повидло, тлумачити), з чеської (брама, влада), зі словацької (в основному на рівні говірок Закарпаття), менше з південнослов'янських мов.

Українська мова не лише запозичає з інших слов'янських, а й сама є джерелом поповнення їхнього лексичного складу. До російської мови в різні періоди її історії увійшли такі українізми: булава, бунчук, рада, сопилка, веснянка, косовица, стерня, делянка, доярка, пятисотенница, гречка, держава, хата, хутор. У білоруській мові помітний український вплив на термінологічну лексику, зокрема мовознавчу (дзеяслоÿ, займеннік, узгадненне, чаргаванне й под.), що являє собою кальки відповідних українських термінів. Чимало запозичень з української мови в польській: balamut, wasilek, czupryna, ataman, czeremcha, rozluka, czereda, saduba тощо.

У запозиченнях із неслов'янських мов виділяються передусім (вони найдавніші) грецизми, латинізми, тюркізми, старогерманізми. Пізніше з'явилися запозичення з нових європейських та інших мов. Серед грецизмів є засвоєні ще давньоруською мовою в дохристиянську добу внаслідок безпосередніх торговельно-економічних зв'язків Київської Русі з Грецією та її колоніями в Причорномор'ї й Надазов'ї: корабель, левада, лиман, вапно, кедр, кипарис, м'ята, огірок, кит, крокодил, єхидна тощо. З прийняттям християнства на Русі з'являються слова на взірець ангел, апостол, біблія, ікона, кадило, монастир, особові імена Андрій, Василь, Варвара, Галина, Катерина, Микола, Олександр, Олена, Софія, Федір та ін. Пізніше засвоюється здебільшого писемним шляхом лексика на позначення понять з галузі науки, техніки, культури, мистецтва, спорту: граматика, логіка, філологія, філософія, автомат, планета, бібліотека, драма, мелодія, театр, також грецькі морфеми ізо-, агро-, мікро-, макро-, -філ, -фоб і под. На основі грецьких елементів творяться нові слова для називання понять, що з'являються в житті суспільства: телеграф, телефон, телебачення, гідропоніка, космодром.

Важливу роль у розвитку культури народів Європи відігравала латинська мова. В Україні в XV—XVII ст. її викладали в школах. Ще більше посилився латинський уплив із захопленням українських земель Польщею, де латина була літературною мовою до XVII ст. Тож латинізми теж посідають значне місце в українській лексиці: алібі, агрегат, імперія, статут, коефіцієнт, калорія, дисципліна, аудиторія, абітурієнт, власні особові імена Валентина, Валерій, Віктор, Віталій, Наталя, Сергій (котрі, як і давньоєврейські за походженням Веніамін, Ганна, Іван, Данило, Михайло, Мусій, прийшли через грецьке посередництво).

Здавна запозичалися в нашу мову тюркізми, особливо в XII—XVII ст. у зв'язку з посиленням торговельних, господарських та військових контактів східних слов'ян із тюркомовним світом. До тюркізмів, засвоєння яких відбувалося в основному усним шляхом, належать аркан, аршин, байрак, гарбуз, товар, сарай, барабан, сазан, козак, балик, кабан, чабан.

Старогерманізми з'явилися внаслідок зв'язків із германонорманськими племенами: витязь, князь, майстер, осел, власні імена Гліб, Ігор, Олег, Ольга, Оскольд. Є в українській лексиці частина слів арабського (алгебра, азимут, алкоголь, гарем, зеніт, кумач, могорич, халат) і перського (балахон, бірюза, булат, караван, тахта, шакал) походження. З мов народів Західної Європи українська мова впродовж свого історичного розвитку запозичила також чимало слів. З німецької: варта, верстат, ґрунт, крам, ланцюг, фарба, цегла, крейда, шахта, штольня, бакенбарди, бутерброд, ландшафт, гросмейстер, гантелі, цейтнот. З французької: інженер, квартира, компанія, міністр, презентувати, асамблея, аташе, бюро, демарш, комюніке, режим, шантаж, шеф, актор, альбом, амплуа, суфлер, сюжет, аванс, акціонер, монтаж, вестибюль, оранжерея, флакон, вуаль. З англійської: бульдозер, грейдер, ескалатор, комбайн, конвеєр, дрейф, шквал, менеджер, спонсор, біфштекс, нокаут, тренер, клуб, комфорт, тент, трамвай, тролейбус. З інших західноєвропейських мов — з голландської (бакен, кіль, лоцман, трап, трос), з італійської (акорд, алегро, віолончель, колоратура, композитор, піаніно, соната), з іспанської (карамель, москіти), з португальської (каста, кобра), з норвезької (сага), з ісландської (гейзер) тощо.

Велика кількість слів іншомовного походження є інтернаціоналізмами. Інтернаціоналізми — слова, які вживаються в багатьох неблизькоспоріднених мовах і разом з тим зберігають близькість звучання й тотожність значення; як правило, не мають відповідників у мові, що їх запозичила; поширені переважно у сфері лексики на позначення понять з галузей науки, культури, політики, мистецтва, суспільного життя: буржуазія, клас, гуманізм, організація, еволюція, конференція, університет, школа, електрон, молекула, синтез, автомобіль, трактор, героїзм, лірика, синхрофазотрон і под. Одним із розрядів іншомовної лексики є екзотизми (етнографізми) — слова, що називають поняття й реалії з життя певного народу або групи народів: луїдор, сантим, кюре; леді, містер, полісмен; аксакал, аул, чайхана. Крім екзотизмів, в українській мові є слова, що не входять до її лексичного складу, але іноді вкраплюються в текст для відтворення місцевого колориту, для надання мовленню жартівливого, книжного, урочистого забарвлення. Це так звані варваризми: alter ego — «друге я», alma mater — старовинна студентська назва університету, дослівно — «мати-годувальниця» (лат.), idée fixe — «нав'язлива думка» (фр.), гепі енд — «щасливий кінець» (англ.), фройндшафт — «дружба» (нім.)

Входячи в українську мову, лексика іншомовного походження засвоюється графічно, фонетично, граматично. Графічне засвоєння — це написання іноземних слів засобами української графіки: гр. problema — укр. проблема, лат. autorавтор, нім. Hantel гантель. Варваризми здебільшого відтворюються графікою мови-джерела: fata morgana, nota bene, pro et contra, хоч можлива й передача українськими літерами: гепі енд, віва, фройндшафт. При фонетичному засвоєнні відсутні в українській мові звуки замінюються близькими до них: у грецькому слові theatron міжзубний (інтердентальний) приголосний th на початку слова замінено українським т (театр); у французькому слові entourage носовий голосний замінено сполученням голосного а з приголосним н: антураж і т. д. Прикметами граматичного засвоєння іншомовної лексики є заміна невластивих українській мові форм та категорій відповідними українськими: втрата артиклів, іншомовних суфіксів, набуття українських суфіксів та закінчень: нім. das Dach — дах, фр. braverбравувати, naїf наївний, лат. selectio селекція. Не завжди в мові-джерелі і в мові, яка запозичає, збігається рід і навіть число: нім. das Papier (середній рід) — папір (чоловічий рід), гр. thema (середній рід) — тема (жіночий рід), grammata (множина) — грамота (однина).

Коли слово прийшло з іншої мови разом з поняттям і йому немає відповідника в рідній мові, воно має всі підстави для вжитку. Часом слова іншомовного походження стають одним із компонентів синонімічного ряду: краєвид (укр. питоме), пейзаж (з фр ), ландшафт (з нім.). Якщо для називання якогось поняття в українській мові є власне слово, запозичення, що не дає нічого нового, зайве. Мові однаково шкодять і надмірний пуризм (від лат. purus — «чистий»), тобто безоглядне викорінювання будь-яких іншомовних елементів, і надуживання чужомовною лексикою, переобтяження нею письмових та усних текстів, особливо призначених для широкого читача чи слухача. Порівняймо для прикладу слова спонсор — «той, хто матеріально забезпечує проведення якогось заходу» і консенсус. Перше порівняно недавно увійшло в українську мову з англійської, йому поки що немає точного відповідника, створеного на українському ґрунті. Тож його вживання вмотивоване й закономірне. Друге є дещо ранішим запозиченням з латинської мови. Надмірно часте вживання його за рамками книжної лексики недоцільне, бо навряд чи консенсус замінить семантично тотожні йому українські слова згода, одностайність, збіг думок. Особливо знижують рівень культури мовлення помилки у вживанні іншомовних слів.

Отже, лексика іншомовного походження, коли нею користуватися без зловживань і перекручень, є одним із засобів збагачення словникового складу мови.


Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів,
В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.



Категорія: СУЛМ | Додав: ychitel (10.04.2012)
Переглядів: 28524 | Коментарі: 5 | Теги: кальки, екзотизми, інтернаціоналізми, успадковані, запозичені, пуризм, варваризми, етнографізми | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1 BrandonGeape  
0
chinese remedies <a href=""> https://forums.dieviete.lv/profils/127605/forum/ </a> heart palpitation remedies

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту
Вічне життя
Допомога учням, студентам, учителям...
Для уроків мови і літератури
Методична допомога
Украшения - мой каприз
Copyright MyCorp © 2024 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz