Речення, яке складається з двох і більше предикативних частин, що утворюють змістову, структурну та інтонаційну єдність, називається складним: Веселий вересень у лісі Повісив ліхтарі, І сонце на злотистім списі Гойдається вгорі (Ю. Клен).
Під предикативною частиною складного речення розуміється така його частина, яка за формою являє собою просте речення і разом з іншими частинами утворює складне речення. Дві предикативні частини наведеного складного речення відносно автономні, але все складне речення утворює структурно-семантичну єдність. Тут дві предикативні частини — двоскладні речення. Може бути якась із них — односкладне речення: Люби музику — вона облагороджує твої думки і почуття (В.Сухомлинський).
Єдність складного речення виявляється в інтонації завершення: будь-яке складне речення має інтонацію кінця, яка зосереджується на кінцевій предикативній частині складного речення. Крім того, інтонація служить засобом вираження семантичних відношень між предикативними частинами складного речення: перелічувальні, протиставні або зіставні, часові, умовні, з'ясувальні, причинові та ін.: «А тиша яка: ні пташиного співу, ні людського голосу, ні єдиного шелесту — всюди велична тиша: вона й мертва, і неначе в їй повно якогось могутнього схованого життя — воно розливалося в цих хвилях рухливого повітря» (Б. Грінченко). Інтонація характерна для всіх типів складних речень, особливо велика її роль у безсполучникових складних реченнях.
Змістова єдність виявляється в складному відображенні зв'язків між подіями, яке може виражатися семантичною неповнотою однієї з предикативних частин: «Щасливий той, хто бачив мрію» (Д. Павличко). Також ця цілісність передається співвідношенням форм і способів дієслівних присудків: «Над полями, над яругами Дощ летить, Позолоченими смугами, нитками, сітками миготить; Оживає все потомлене, — хоче жить! В краплях сяйво переломлене дугами, кругами в грі дрижить» (Г. Чупринка). Змістова єдність залежить також від порядку розташування компонентів: «Не клювало, бо в дощ риба залягає на дні й спить» (Г. Тютюнник). У цьому реченні порядок предикативних частин фіксований, тобто закріплений, і переставити їх не можна. У реченні Тим загибелі нема, кому світять ідеали (П. Грабовський) поміняти місцями предикативні частини можна, але тільки з відповідною стилістичною метою. І лише в складносурядних реченнях та безсполучникових умовно можна переставити компоненти без зміни змістової єдності: «Великі хмари холодом нагусли, Червоне листя падає в гаю» (Л. Костенко); «Один лиш птах кричав-болів За морем, за горами, І наш різдвяний стіл білів В кутку під рушниками» (М. Вінграновський).
Залежно від структури і від того, якими основними засобами поєднані предикативні частини в складному реченні, усі різновиди їх поділяються на дві групи — сполучников і складні речення і безсполучникові: «Де тонко, там і рветься» (нар. творчість); «Гаптує вечір жовтим шовком Блакитні килими, А чорний день зробився вовком, Повившись у дими» (Ю.Клен); «Пахне любисток і м’ята, мальви цвітуть край вікна» (Д.Луценко). Складні речення із сполучниковим зв'язком залежно від сполучників і сполучних слів поділяються на дві структурно-семантичні підгрупи— складносурядні і складнопідрядні: «Не тільки жайворонки нас, Мене й товаришів, вітали, Але й гречки в той самий час Рожевим гомоном співали» (М. Рильський); «Як сонце тільки-но червонило небо на сході, Арсен уже сидів у човні біля своєї верби і пильнував за вудками» (Г. Тютюнник).
У мовній практиці виділяється ще один різновид складних речень — складні синтаксичні конструкції, або складні речення з ускладненою синтаксичною будовою. До них належать складнопідрядні речення з кількома підрядними: Та хочу сказати, що не поодинокі ще випадки, коли діти взагалі не знають, чим займаються їхні батьки. — Журн.), складносурядні речення з кількома сурядними (Там череду вже з паші женуть, а там пісень співають, а за річкою коваль кує. — Марко Вовчок), складні речення з сурядністю і підрядністю (Окупація — слово не наше, і прийшло воно з темних країн, щоб захмарити наше блакитне небо. — М. Хвильовий), багатокомпонентні безсполучникові складні речення (Сонечко блищить і горить, гаї розвиваються; садки зацвітають; увечері десь тьохнув соловейко на листатому клені; кує зозуля на високій березі, гуде бджола; мигтять білі метелики понад молоденькою травичкою; хрущі літають гучливі — якийсь гомін, гук якийсь чи з-під землі, чи з води, чи з неба! — Марко Вовчок) і багатокомпонентні складні речення із сполучниковим і безсполучниковим зв'язком (Небо вже геть розмерзлося, і тепер його видно наскрізь, видно аж туди, де сонце на одноколісному велосипеді котиться. — В.Яворівський).
Отже, у складних реченнях чітко виступають три типи зв'язку: сурядний, підрядний і безсполучниковий. Вони й утворюють три моделі складних речень: складносурядні, складнопідрядні і безсполучникові.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
