Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними - СУЛМ - Мова - Каталог статей

СИНТАКСИС

Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними

Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними належать до нерозчленованих структур, в яких підрядна частина визначається семантичною та граматичною природою пояснюваного слова головної частини: «Я вважаю, що на сьогодні матеріалом кінематографії повинен бути день сьогоднішній і день завтрашній» (О.Довженко). Дієслово вважаю з семантичної групи мислення тільки позначило тему, а розкриває її та з'ясовує конкретний зміст повідомлюваного вся підрядна частина. Такий зв'язок між головною і підрядною частинами називається прислівним (бо до одного слова головної частини відноситься підрядне). З'ясувальним називається такий зв'язок між головною і підрядною частинами, коли пояснюваний член головної частини лише окреслює зміст загально, а з'ясовує його конкретно вся підрядна частина. Головна частина інформаційно неповна. Для повноти висловлення необхідно мати ще компонент, який би завершив головну частину і в змістовому, й у структурному відношенні. Дієслово вважаю потребує пояснення, розгортання або підрядною частиною, або відповідним додатком у простому реченні, бо його ущерблена семантика не дозволяє закінчити речення й граматично: синтаксичним зв'язком керування слід приєднати в конкретному випадку цілу підрядну частину, щоб завершити думку.

Структурна і змістова неповнота — це диференційна ознака складнопідрядних речень із підрядними з'ясувальними.

Отже, складнопідрядним реченням і з підрядним з'ясувальним називається така синтаксична конструкція, в якій головна частина характеризується змістовою та структурною неповнотою, а підрядна, з'ясовуючи конкретно зміст повідомлюваного, заповнює її.

Структура складнопідрядного речення із підрядною з'ясувальною частиною зумовлюється не тільки природою опорного слова головної частини, його семантикою, а й валентністю (здатністю сполучатися з іншими словами) та різними граматичними властивостями (зокрема, виявленням синтаксичного зв'язку керування). Через те до опорних слів головної частини належать окремі семантичні групи дієслів, слів категорії стану, деякі прикметники та дієприкметники, співвідносні з дієсловами віддієслівні іменники та займенники.

Найчастіше підрядні з'ясувальні залежать від дієслів із значенням мовлення: заявляти, питати, зауважувати, оголошувати, говорити, казати, передавати, інформувати, повідомляти, розповідати та ін.: «Його взяли за руку й сказали, що вже час подавати й "на-гора"» (М.Хвильовий); «Зайнявши місце в машині, пасажир чемно поздоровкався до таксиста і з привітністю в голосі запитав, чи йому, водієві, дорога достатньо знайома» (О.Гончар); «Принагідно зауважу, що професія журналістська нагадує кравецьку» (С. Колесник).

Часто підрядні з'ясувальні залежать від дієслів із значенням мислення: думати, розуміти, гадати, вважати, планувати, передбачати, визначати, дізнаватись, припускати, пам'ятати, згадувати, зазначати тощо: «І не збагну ніколи, як вмістилось моє життя в маленькім слові хліб» (Д.Павличко); «І я зрозумів, що футбольна честь нашого інституту того вечора залежить і від моїх ніг» (М. Вінграновський).

В окрему групу виділяються дієслова із значенням відчуття, сприймання: чути, бачити, відчувати, помічати, почувати, уявляти, спостерігати, дивитися, примічати, стежити та ін.: «Почуваєте, як тут тепло? Чуєте, як упевнено хрумтять коні і як спокійно поблискують ліхтарі?» (М.Хвильовий); «Я бачив, як стояв у задумі композитор під хотинськими дзвонами...» (Я. Гоян).

З інших груп дієслів виділяються дієслова із значенням волевиявлення, спонукання: вимагати, хотіти, бажати, прагнути, застерігати, попереджувати, забороняти, заохочувати, дозволяти, радити, наполягати, нагадувати тощо: «...Бронко попереджав, що сьогодні в нього термінова робота...» (І.Вільде); «Хочете, щоб "юнкерси" накрили і розтерзали нас...» (С. Колесник).

При дієсловах, що означають психічний стан, також групуються підрядні з'ясувальні речення: радіти, шкодувати, жалкувати, сумувати, ображатися, боятися, соромитися, журитися, вітати та ін.: «Не сумуй, що врода Опадає з личка; Не сумуй: то шкода Дуже невеличка. А журись, що марно Гине сила краща...» (П.Грабовський); «Перепілка ця, видно-таки, пустунка, вона нібито радіє, що є нагода їй побавитись з маленькою людиною» (О. Гончар).

Підрядні частини можуть приєднуватися до групи дієслів із значенням сподівання, віри: чекати, сподіватися, вірити, впевнюватися тощо: «Я вірю в те, що вернеться тепло. Я вірю в щастя, бо воно було» (Д.Павличко).

Деякі дієслова при підрядних з'ясувальних означають підсумок: визначати, показувати, стверджувати, підкреслювати, підтверджувати: «Треба показати, пояснити, що світ наш не замерзає і не згасає. Показати, що майбутнє за нами» (О.Довженко).

Додаються підрядні з ясувальні до дієслів із значенням буття та виявлення: виявляти, траплятися, статися, виділяти, виявлятися, свідчити та ін.: «Виявляється, що опублікування в пресі статті про це викликало широкий відгук в усьому світі» (О.Довженко); «Практика передових господарств свідчить, що ключем до розв'язання усіх цих проблем є підвищення культури виробництва» (газ.).

Іноді підрядні з'ясувальні приєднуються до дієслів, що означають цікавість, піклування, пошану, турботу: дбати, піклуватися, турбуватися, шанувати, переживати та ін.: «Закінчивши читання, Довженко поцікавився, скільки мені років» (М.Вінграновський); «І найбільше Артеменка зараз непокоїло, чи вдалося їй самій уникнути небезпеки» (О.Гончар).

Деякі дієслова із значенням дії вимагають підрядних з'ясувальних: знайти, роздобути, перебудувати, робити, додати, дописати тощо: «— Допишіть там, що межа пеньками тепер проходить, — і Короп дописував, аби межа проходила пеньками» (Г. Косинка); «Додамо, що і хліб байдужими руками, холодним серцем не виростити» (газ.).

Можна ще виділити групу дієслів із значенням невдоволення, при яких уживаються підрядні з'ясувальні: сердитися, ображатися, не вірити, не миритися, забувати, доносити та ін.: «Хай не ображаються письменники-естети, що я дозволив собі написати таке буденне оповідання» (Г. Косинка); «Ми забуваємо, як часто доводиться чути від глядачів побажання, щоб їм показали майбутнє, розповіли про майбутнє» (О. Довженко).

Слова категорії стану в головній частині вимагають підрядної з'ясувальної частини і мають значення інформативності, мислення: відомо, ясно, зрозумію, очевидно та ін.: «Відомо, якою ціною давалися людству пошуки нових світів» (О. Гончар); «Імені стало ясно, що мій тато не тато...» (М. Вінграновський). З інших груп слів категорії стану виділяються слова зі значенням характеристики, оцінки явища: правильно, чудово, добре, важливо, головне, дарма, однаково тощо: «Добре, коли чоловік з характером, пломенем і блиском, з переконаннями і хмелем неспокою» (С.Колесник); «Характерно, що чим відповідальніша, напруженіша робота, тим більше задоволення одержуєш від її результатів» (газ.). Приєднуються підрядні з'ясувальні до групи слів категорії стану зі значенням сприймання, відчуття: чутно, видно, приємно, помітно тощо: «Завжди видно було, що перед тобою людина чиста й вибаглива, інтелігентна людина багатої внутрішньої культури, шляхетно-сті й краси» (О. Гончар); «Але погано, що політики бувають сліпі не тільки очима, а й душею» (газ.). Група слів категорії стану означає психічний стан, почуття: радісно, цікаво, жаль, шкода, соромно, дивно та ін.: «Аж страшно, як співають солов'ї» (П.Воронько); «Прикро, звісно, що ми здали позиції. А доведеться наступати» (С. Колесник).

Підрядні з'ясувальні частини можуть відноситися до деяких прикметників та дієприкметників. Це в основному слова, що означають емоційний і вольовий стан: щасливий, байдужий, вартий, впевнений, достойний, радий, задоволений, переконаний та ін.: «Ми глибоко переконані, що в почутті прекрасного, в турботі і сердечній схвильованості за долю прекрасного — джерело доброти, сердечності, чуйності і людяності» (В.Сухомлинський); «Я певен, що культуру праці треба виховувати з шкільної лави» (газ.).

Окремі іменники, які вимагають поширення, а семантикою часто зв'язані з дієсловами, можуть мати при собі підрядні з'ясувальні частини: звістка, думка, чутка, мова, оголошення, розуміння, твердження, заява, прохання, сумнів, радість, біда, сподівання та ін.: «Складалося враження, що жінкам тернівщанським було навіть приємно, аби ці веселі, бистроокі ворожки ошукували їх, вводили в оману» (О.Гончар); «Він у вікно рукою листоноші Укинув звістку, що нездужа мати» (П.Воронько). Підрядні частини в цих реченнях близькі до складнопідрядних з підрядними означальними, і головною розрізнювальною ознакою їх виступає семантична та граматична неповнота головної частини по відношенню до підрядної.

Зрідка підрядні з'ясувальні відносяться до сталих (лексикалізованих) словосполучень головної частини, таких, як: дати слово, дати знати, спасти на думку, вбити собі в голову, дати голову на відруб, звернути увагу, мати гадку, мати на увазі тощо: «Корови й гадки не мають, що вони цупко обплутані тенетами паперів» (С. Колесник); «Майте на увазі, товариші, що на плацдармі нам не минути зустрічі з танками» (О.Гончар).

Сполучні засоби (сполучники і сполучні слова), з допомогою яких підрядні частини з'єднуються з відповідними словами головної, численні й різноманітні. Сполучні слова, крім граматичної функції, виконують ще й семантичну: вони зосереджують увагу на предметах, ознаках чи обставинах і виступають членами речень у підрядних частинах. Цю роль виконують відносні займенники та прислівники: що, хто, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, як, чому, оскільки, наскільки. Кожне з цих сполучних слів уносить додатковий відтінок у значення підрядної частини. Так, хто, що зосереджує увагу на суб'єкті чи об'єкті думки: «Що нишком діється по всіх кутках, відчути мусимо на власній шкурі» (Ю.Клен); «Благословен, хто може не спішить, доки хода і воля не мужніла» (М. Вінграновський). Сполучні слова який, чий, котрий виражають якість, загальну ознаку або різновид предметів. Вони виступають означеннями в підрядній частині й одночасно з'єднують її з головною: «Ану ж, побачимо, які тут жарти вигадують пекельні мастаки!» (Ю. Клен); «Наш народ ніколи не забуде, чиєю кров'ю завойована велика Перемога» (газ.).

Відносні прислівники в ролі сполучних слів де, куди, звідки вносять додатковий просторовий відтінок: «Думаєш дати, то подумай, де взяти» (нар. творчість); «...Сніг льодяними скалками січе межи очі, аж не бачиш, куди йти» (О.Гончар).

Сполучне слово коли надає підрядній частині відтінку часу: «Розбряклі від води окопи весь час обвалюються, всі ми забагнючені до вух, ждемо не діждемось, коли настане час підміни» (О.Гончар). Як — надає відтінку способу дії: «І вже чув композитор, як народжується пісня» (А.Гоян). Чому — в підрядній частині виявляє відтінок причини: «Яворницький, звичайно, розумів, чому він саме таким постає в очах людей» (О.Гончар), скільки, наскільки — міри і ступеня: «— Мене, знаєте, це страшенно мучить. Ви знаєте, скільки мені років?» (М.Хвильовий).

Іноді в одній синтаксичній конструкції об'єднується кілька підрядних з'ясувальних частин з допомогою різних сполучних слів: «Тоді Довженко спитав, звідки я, з якої сім ї, скільки у нас дітей, яка в нас річка...» (М.Вінграновський).

Різні модальні характеристики супроводжують підрядні частини складнопідрядних речень із підрядними з'ясувальними, що поєднуються з головними частинами сполучниками що, як, щоб, аби, якщо, коли, мов, ніби, наче, чи. Так, сполучник що супроводжує підрядну частину, в якій повідомляється про дійсність факту: «С і р к о. Сину, піди довідайся, що роблять дома» (С.Черкасенко). Це найчастіше вживаний сполучний засіб. Сполучник як менше вживаний порівняно із, сполучником що, він надає інших відтінків у значенні — якісного, способу дії або часу: «По двору ходив Кость, він бачив, як Люба вийшла, бачив усю ту милу сцену» (Олена Пчілка); «Дай подивімося в магічне скло і ти побачиш, як пожар той гасне і як над димом згарища зійде доба бадьора, радісна і щасна» (Ю.Клен). Сполучники як і що не слід плутати зі сполучними однозвучними словами. Сполучне слово що легко замінити сполучним словом який (яка, яке, які) без утрати значення, а сполучник як — сполучником що.

Сполучник щоб приєднує з'ясувальні підрядні частини, які виражають бажаний, можливий чи необхідний факт або непряме спонукання: «Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня?» (Л.Костенко); «Бо хочу я, щоб на чолі народу Світився знак і від мого життя» (М.Вінграновський).

Сполучники мов, ніби, наче використовуються в таких складнопідрядних реченнях, у яких підрядна з'ясувальна частина виражає неповну вірогідність, сумнів, неточність: «Не будемо тішити себе думкою, ніби застійні очерети вже висохли. (С.Колесник). Непевність, сумнів або непряме питання передається сполучником чи: «Не знаю, чи побачу Вас, чи ні» (Л.Костенко). Сполучники якщо, коли вносять відтінки умови і часу: «Дуже любив професор, коли перед зеленими святами дівчата прийдуть у плавню зілля збирати та квіти для вінків» (О.Гончар); «Добре, якщо делікатний чоловік гляне і сам відвернеться» (М.Вінграновський).

Біля опорних слів головної частини можуть бути співвідносні займенниково-вказівні слова: «Мені стояло в пам'яті роками, як ми тоді не відали про те, чого старий тремтячими руками ловив секунди крильце золоте» (Л.Костенко); «Денщик покинув смажити ковбасу і швидко переклав офіцерові те, що сказав Джмелик» (Г.Тютюнник). На відміну від складнопідрядних означальних із займенниково-співвідносними словами займенник у складнопідрядному реченні з підрядним з'ясувальним може опускатися без утрати значення, бо він семантично «порожній», тобто позбавлений конкретної семантики. Але в таких сталих висловах, як полягати в тому, вбачати в тому, виходити з того, справа в тому, річ у тому та ін., займенники не випускаються, адже вони конструктивно необхідні: «Своє виховне завдання вбачаємо в тому, щоб учень, відкривши очі на прекрасне, на все життя зберіг у своєму серці здивування, захоплення, зачарування і дитячу доброту» (В. Сухомлинський); «Дедалі повніше вимальовуються й економічні проблеми. Річ у тому, що багато з названих резервів уже використано» (журн.).

Порядок частин у складнопідрядному реченні переважно фіксований: підрядна частина розташована після головної й з'ясовує те, що намічено лише в головній частині. Такий порядок переважає в інформаційних жанрах публіцистичного стилю й у художніх текстах: «Загалом же слід відзначити, що Українбанк досяг репутації серйозної, добротної і солідної фінансової установи... Додамо, що розрахункове обслуговування у банку безплатне» (газ.). Такий же порядок і в наукових текстах: «Однак треба мати на увазі, що надмірно великі норми органічних добрив затримують бульбоутворення, а також негативно позначаються на якості бульб» (журн.). Проте в поезії й у художній прозі, в аналітичних жанрах публіцистики спостерігається перестановка головної і підрядної частин залежно від стилістичних настанов: «Що для безсмертя народилось, Від зброї смертних не умре!» (М.Рильський); «—Не може він її забути. А якої сили було те кохання, суди сам: так і зостався в житті одинцем. Отож не вір, що великої любові більше на світі нема» (О. Гончар); «Яку форму авансування вибрати, вирішує сам колектив» (газ.). Іноді підрядна частина потрапляє в середину головної, але стоїть після того слова головної частини, до якого відноситься: «Послухавши, як на однім із ваговозів вітер лопотить обірваним брезентом, таксист знов зайшов до чайної, сів до свого недопитого лимонаду» (О Гончар). Порівняно з іншими підрядними, підрядні з'ясувальні складнопідрядних речень досить часто використовуються в мові.