Складносурядним називається таке складне речення, частини якого пов'язані між собою сполучниками сурядності.
Структурна та змістова самостійність сурядних речень має відносний характер. Пор.: «Красна пташка своїм пір'ям, а людина — знанням» (присл.); «Козацький вітер вишмагає душу, і я у ніжність ледве добреду» (Л.Костенко).
У першому прикладі в другому сурядному реченні опущений присудок, що надає цій частині характеру неповного речення. У другому прикладі сурядні речення формально незалежні, але в складносурядному реченні виразно відчутні причиновонаслідкові відношення.
Прості речення, які входять до складу складносурядного, можуть бути однотипними (двоскладними, односкладними) або різнотипними (одна частина складного речення — двоскладне речення, інша — односкладне). Напр.: «Він так сказав, і той його облишив» (Л.Костенко); «Приходив дощ, а потім було зимно» (Л.Костенко).
Характерною ознакою складносурядних речень є те, що предикативні одиниці поєднуються в них сполучниками сурядності, які завжди містяться тільки між предикативними одиницями і не належать жодній з них, а всьому реченню в цілому. Поміняймо місцями предикативні частини речення: «Довкола сніг, мороз або завірюха така, що й світа не видно, а під кущем суха руда осока, пропахчена осіннім сонцем» (Г.Тютюнник) — Під кущем суха руда осока, пропахчена осіннім сонцем, а довкола сніг, мороз або завірюха така, що й світа не видно.
Важливу роль в організації складносурядних речень відіграє така синтаксична ознака, як структурна відкритість та закритість. Складносурядні речення відкритої структури мають вільний порядок предикативних одиниць, які однотипно побудовані й мають значення одночасності. Частини цих речень мають відповідність видо-часових форм дієслів-присудків. Такі складносурядні речення можуть мати будь-яку кількість частин, обмеження виникають лише з точки зору лексичної достатності. До даного розряду складносурядних речень належать речення з відношеннями єднальними та розділовими. Напр.: «Лютували шаблі, і коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного, а з неба палило сонце, а ґелґання бійців нагадувало ярмарок, а пил уставав, як за чередою, ось і розбіглися всі по степу, і Оверко переміг» (Ю.Яновський); Чи то весни колиска запашна мене гойдала в чисті небозводи, чи, може, хто з благословенним словом до мене в душу стиха нахиливсь (М. Вінграновський).
У реченнях закритої структури предикативні одиниці мають сталий, незмінний порядок, це завжди дві взаємозумовлені частини, пов'язані між собою граматичною будовою і семантикою. До цього розряду складносурядних речень належать речення з протиставно-зіставними і приєднувальними відношеннями. Напр.: «Старе поволі забувається, а нового не варто порушувати» (У. Самчук). Іноді до закритої структури потрапляють речення з єднальними сполучниками — в тих випадках, коли складносурядне речення об'єднує в собі частини контрастні чи результативні, наприклад: «Гетьманові фотель поставлено проти бандуристів, гості посідали й поставали кругом, і бандуристи вдарили в струни» (Б.Лепкий). Це свідчить про те, що властивість відкритості чи закритості структури пов'язана не стільки з характером самого сполучника (хоч це дуже важлива умова, наприклад, при протиставно-зіставних сполучниках), скільки із семантико-структурним взаємозв'язком частин. Так, речення Танула сиза мла, й у первісній величі сходило сонце (В.Підмогильний) можна вважати відкритою структурою, бо вона передбачає продовження ряду через те, що предикативні основи кожної частини мають паралельну будову (видо-часові категорії дієслів-присудків збігаються). Проте якщо змінити форму присудка в першій частині, причиново-наслідкова залежність компонентів речення може проявитися чіткіше і ряд замкнеться: Розтанула сиза мла,й у первісній величі сходило сонце.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
