1. Обставини, виражені одиничним дієприслівником або дієприслівниковим зворотом, у реченні майже завжди відокремлюються. Такі відокремлення виконують особливу роль. Виражаючи другорядну дію, вони відносяться як до дієслова-присудка, так і до підмета. Тому в реченнях з відокремленою обставиною, вираженою дієприслівником або дієприслівниковим зворотом, виконавець основної та другорядної дії спільний: «З лави, стогнучи, підвівся Бараболя» (М.Стельмах); «Шарахнувся врізнобіч люд, розступаючись перед баскими кіньми» (О.Гончар).
Увага! Не відповідають нормі сучасної української літературної мови речення, в яких дієслово-присудок основної частини і відокремлена обставина-дієприслівник мають різних виконавців дій. Такі речення трапляються в творах письменників XIX ст , мова яких стилізована під тогочасну усно-розмовну: «Вже смеркаючись, через велику силу доповзли вони до городи» (Г. Квітка-Основ'яненко), «Не сіявши, не оравши, не буде родити» (нар творчість) Ненормативні також речення, підмет яких стоїть у середині дієприслівникового зворот у «Послухавши Еней Охріма, укрившись на полу ліг спать» (І. Котляревський).
Відокремлені дієприслівникові звороти й одиничні дієприслівники можуть виражати дію, яка відбувається одночасно або послідовно з основною дією речення, вираженою дієсловом-присудком, а також дію, яка передує основній: «Сторож, несучи снідання, стукнув дверима» (Панас Мирний); «Волосний і писар, побачивши окривавлену Кайдашиху, полякалися і побігли до Кайдашенків» (І. Нечуй-Левицький). У таких реченнях дієприслівникові звороти за своєю семантикою близькі до присудка. Проте подвійність природи дієприслівника, який містить у собі ознаки дієслова і прислівника, може виражатись і в посиленні його обставинної функції. Обставинні відношення більш чітко виступають у тих випадках, коли дієприслівник виражає стан, при якому відбувається основна дія речення. Такі відокремлення можуть виступати: а) у функції обставини способу дії: «На багато верств тяглися петербурзькі трущоби, халупи, де жили, ні, існували, постійно борючись із злиднями, тисячі простого знедоленого люду» (О. Іваненко).
Відокремлені обставини способу дії можуть поєднуватися з дієсловом-присудком за допомогою сполучників мов, немов, наче, неначе, ніби, які надають відокремленню уявного (ірреального) значення: «Спокійно, наче зважуючи кожне слово, гетьман заговорив» (Натан Рибак). Часто такі відокремлені обставини мають уточнювально-порівняльне значення: «То тут, то там вже починали бриніти перші заробітчанські пісні, поступово наростаючи, немов розгойдуючись» (О. Гончар); «З того часу вже пройшло близько шести років, але він не міг забути, як, широко змахнувши руками, ніби бажаючи обхопити всю землю, він упав з простреленими грудьми» (В. Собко).
Здебільшого у функції обставини способу дії виступають дієприслівникові звороти фразеологічного типу. Якщо такі дієприслівникові нерозкладні словосполучення разом із дієсловом-присудком становлять одну ритмомелодичну групу, то вони в реченні комами не відокремлюються: «Годі вже панами сидіти згорнувши руки» (І. Нечуй-Левицький). Становленню єдиної ритмомелодичної групи допомагає безпосередня постпозиція дієприслівникового словосполучення стосовно дієслова-присудка (бігти не чуючи ніг, працювати не покладаючи рук). Якщо дієприслівниковий фразеологічний зворот віддалений від дієслова-присудка іншими словами або стоїть у препозиції до нього, тоді він і дієслово-присудок творять різні ритмомелодичні групи, і такий зворот виділяється комами: «Чіпка пішов додому, повісивши голову, про все, що чув, роздумуючи» (Панас Мирний); «І зовсім інша річ, коли він сам, позичивши в Сірка очей, поспішає до тебе на берег» (О. Гончар);
б) у функції обставини часу: «Перед ним відкривалась та жорстока і складна правда, яку часом він особисто відчував, вдумуючись у зловісний і не завжди передбачуваний хід подій» (Натан Рибак). Такі відокремлення можуть бути своєрідним уточненням до попередньої обставини часу, вираженої прислівником: «Вчора (коли саме?), згадуючи Рай-город, батьків і Катрю, він був у полоні скорботних почуттів» (Натан Рибак);
в) у функції обставини причини: «Старий, люблячи Варивона, хотів пригасити суперечку» (М. Стельмах). Обставинне значення причини в таких відокремленнях може поєднуватися із часовим: «Побачивши, що мати нездужає, Настя перейшла на Явдошину ниву» (М.Коцюбинський);
г) у функції обставини мети: «З одного місця переходили люди на друге, шукаючи волі» (Панас Мирний). Такі відокремлені дієприслівники і дієприслівникові звороти вносять у речення додатковий відтінок бажання, намагання, наміру: «Полки гетьмана прямували на Волинь, прагнучи вийти до кордонів раніше коронного війська» (Натан Рибак);
ґ) у функції обставини умови: «Не піймавши, не кажи, що злодій» (нар. творчість). Умовні відношення між відокремленим дієприслівником і дієсловом-присудком можуть поєднуватися з часовими: «Ой, не клюйте, гайворони, чумацького трупу: наклювавшись, подохнете коло мене вкупі» (Т. Шевченко);
д) у функції обставини допусту: «Не хотячи, образив я людину» (Леся Українка). Відокремлені обставини цього типу означають умову, всупереч якій відбувається основна дія, виражена дієсловом-присудком.
Дієприслівники, співвідносні з дієсловом-зв'язкою, лексичного значення не мають. У таких відокремленнях семантика передається залежним від дієприслівника словом: «А молодим бувши, хто не захоплювався» (Іван Ле); «І от тепер, ставши начальником, він раптом заспівав отакої» (О.Гончар). У реченні такі відокремлення виконують обставинну функцію.
Деякі дієприслівникові звороти фразеологічного типу, до складу яких входить дієприслівник, утворений від дієслова мовлення (кажучи, говорячи), виступають у функції вставних словосполучень. На письмі вони виділяються комами: «Мене, правду кажучи, усе це навіть заінтригувало» (О. Гончар); «Розмову почали навіть, власне кажучи, не вони, а Степанида Петрівна» (В. Собко). Дієприслівник у цих випадках утрачає своє лексичне значення.
Дієприслівники і дієприслівникові звороти, що стоять після сполучників сурядності і підрядності, у вимові паузою від них не відділяються і становлять одну ритмомелодичну групу. Проте на письмі такі обставини відокремлюються від сполучника комою в тих випадках, коли цей сполучник стосується інших членів речення, з'єднує складові частини речення: «Настечка засвічує каганець і, прикривши рукою, несе його до столу» (М.Стельмах); «Остап стояв, вагаючись, але, бачачи молодицину упертість, вийняв ніж, поточив його об камінь і почав обтинати кружка Соломіїне волосся» (М. Коцюбинський); «Подивись тепер на матір, на свою Вкраїну, що, колишучи, співала про свою недолю, що, співаючи, ридала, виглядала волю» (Т. Шевченко). Увага! Якщо сполучники і, а виконують роль підсилювальної частки до відокремленої обставини, то вони виділяються комою разом з обставиною: «І вибігши з хати, пішов у садок» (М Коцюбинський); «А вступаючи в двір, схопимо з себе, позакидаємо, та так було жалко тих вінків кидати, так жалко» (Марко Вовчок).
Не ставиться кома перед неповторюваними сполучниками і, та (в значенні і), чи, які з'єднують дві відокремлені обставини, виражені дієприслівниками або дієприслівниковими зворотами. Такі обставини вважаються однорідними: «Хвилюючись і все ще не отямившись, солдат розповідав про себе» (О. Гончар).
Але якщо такий сполучник не з'єднує однорідні обставини, а стосується інших складників речення (з'єднує присудки, речення та ін ), то кома може ставитися як перед таким сполучником, так і після нього. «Вигріваючись на сонці, привільно й владно розтягнувся він [Дніпро] широкою долиною, викручуючись поміж горами та вилискуючи піщаними лисинами мілин, і, зникаючи з зору, танув у блакитній імлі десь аж на обрії» (В.Козаченко). У цьому реченні неповторюваний єднальний сполучник та з'єднує однорідні обставини викручуючись і вилискуючи, тому перед та кома не ставиться: єднальний сполучник і з'єднує дієслова-присудки розтягнувся і танув. Коми, що стоять перед і після сполучника і, виділяють відокремлені обставини, нез'єднані цим сполучником.
Словосполучення з прийменниками незважаючи на, починаючи з, кінчаючи, утвореними шляхом переходу дієприслівників у прийменники, завжди відокремлюються (на письмі — комами, в усному мовленні — інтонацією): «Незважаючи на ріст цін на будівельні матеріали, кількість заяв на виділення ділянок для спорудження житла на селі збільшується» (газ.).
2. Відокремлюються обставини, виражені відмінковими формами іменників та прислівниками, які мають уточнювальне та пояснювальне значення і відносяться до іншої однотипної обставини, безпосередньо пов'язаної з дієсловом-присудком. Уточнювально-пояснювальними бувають:
1) обставини місця: «Привозять їх із табору, розташованого неподалік, у дюнах» (О. Гончар); 2) обставини часу: «Збирає на луках трави, в'ялить їх, перекладає мохом, як тоді, у партизанах» (В. Земляк); 3) обставини способу дії: «Свирид Якович цілує сина в скроню, якось жалісно, по-жіночи, посміхається, відходить від нього, щоб не розбудити» (М. Стельмах).
Уточнювально-пояснювальні слова і словосполучення відокремлюються в тому випадку, коли вони уточнюють зміст попередньої обставини (перед ними можна поставити слова а саме): «Востаннє батько та мати співали в неділю, двадцять другого червня» (Ю. Мушкетик); «І от тут, в Ольгівці, хоче Тамара Михайлівна матеріалізувати свою ідею» (газ.).
Якщо ж подібні обставини не мають уточнювально-обстанного значення, то вони не відокремлюються: «Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро» (І. Нечуй-Левицький); «Восени перед відлетом у вирій тривожиться і табунами збирається птаство» (М. Стельмах).
Увага! В окремих випадках відокремлення уточнювально-пояснювальних обставин факультативне, воно залежить від того, який зміст у нього вкладає автор: «Коло самого дому, під вікнами, росли кущі жовтої акації, купи мальви» (І. Нечуй-Левицький). Пор.: «На цім боці близько мосту важко дихав паровий млин» (А. Головко).
Факультативно відокремлюються обставини, виражені іменником з прийменником або прийменниковим словосполученням. Ці синтаксичні групи відносяться до дієслова-присудка і не виражають уточнення. Найчастіше вони виступають у функції обставини причини, умови. Починаються вони словами залежно від, відповідно до, згідно з, подібно до, у зв'язку з, завдяки, внаслідок, на випадок, за браком, за відсутністю, на відміну від та ін,: «Завдяки високому рівню викладання літератури, студент-філолог осягає складну науку аналізу та оцінки художнього твору» (газ.); «У зв'язку з ухвалою комітету, Федерація профспілки звернулася до громадськості розпочати благодійну роботу» (газ.).
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. -
