Загальні відомості про дієвідмінювання. Дві основи дієслова
МОРФОЛОГІЯ
Загальні відомості про дієвідмінювання. Дві основи дієслова
Дієвідмінювання — це система змінних форм дієслова. Дієслова змінюють свою форму за особами, часами, способами, числами, а в минулому часі й умовному способі — за родами.
Інфінітив (дієйменник), дієприкметник і дієприслівник не змінюють своєї форми за особами, не мають способу і тому не належать до дієвідмінюваних форм.
Як дієвідмінювані, так і недієвідмінювані форми дієслів творяться від двох дієслівних основ: а) основи інфінітива і б) основи теперішнього часу.
Основу інфінітива можна визначити, відкинувши від неозначеної форми дієслова суфікс -ти:ходи-ти, носи-ти, вез-ти, брес-ти, каза-ти, мог-ти, дій-ти, хоті-ти, почу-ти, пи-ти, поді-ти.
Основа теперішнього часу визначається шляхом відокремлення закінчення -уть (-ють), -ать (-ять) від дієслова теперішнього часу у формі 3-ї особи однини: ход-ять, нос-ять, воз-ять, бред-уть, каж-уть, ді-ють, хоч-уть, почу-ють, п'-ють.
Від основ інфінітива творяться: а) дієслова минулого часу: ходи-в, носи-в, віз, брі-в, каза-в, міг, хоті-в; б) дієслова умовного способу: ходив би, носив би, віз би, брів би, казав би, міг би, хотів би; в) дієприкметники минулого часу: прочита-ний, побаче-ний, випи-тий; г) дієприслівники доконаного виду: прочита-вши, написа-вши, зміг-ши, приніс-ши.
Від основ теперішнього часу творяться: а) особові форми дієслів теперішнього часу: вез-у, вез-еш, вез-е; вез-емо, вез-ете, вез-уть; ходж-у, ход-иш, ход-ить, ход-имо, ход-ите, ход-ять; б) особові форми майбутнього часу дієслів доконаного виду: напиш-у, напиш-еш, напиш-е, напиш-емо, напиш-ете, напиш-уть; зробл-ю, зроб-иш, зроб-ить, зроб-имо, зроб-ите, зробл-ять; в) особові форми наказового способу: нес-и, нес-імо, нес-іть; сядь, сядь-мо, сядь-те; г) дієприкметники теперішнього часу: програму-ючий, зна-ючий; ґ) дієприслівники недоконаного виду: пиш-учи; робл-ячи, відзнача-ючи, ді-ючи.
Залежно від системи закінчень в особових формах однини і множини дієслів теперішнього і майбутнього (простого) часу дієслова поділяються на дві дієвідміни.
До першої дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини теперішнього або простого майбутнього часу мають закінчення -уть (-ють), а в 2-й і 3-й особі однини, 1-й і 2-й особі множини — суфікс -е-: вез-у, вез-е-ш, вез-е, вез-е-мо, вез-е-те, вез-уть; чита(й-у), чита(й-е)-ш, чи-тай(й-е), чита(й-е)-мо, чита(й-е)-те, чита(й-у)-ть.
До другої дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини теперішнього або простого майбутнього часу мають закінчення -ать (-ять), а в 2-й і 3-й особі однини, 1-й і 2-й особі множини — суфікс -и-: робл-ю, роб-и-ш, роб-и-ть, роб-и-мо, роб-и-те, робл-ять; побач-у, побач-и-ш, побач-и-ть, побач-и-те, побач-ать.
Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д. Пономарева. - 4-те вид. - К.: Либідь, 2008. - 488 с.
